Історія кафедри релігієзнавства

Релігієзнавчі та богословські студії у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка мають давню традицію. В університеті та на філософському факультеті завжди існували кафедри з відповідної проблематики. Засновниками богословської думки в Київському університеті Святого Володимира були відомі вчені ХІХ – першої половини ХХ ст. Н. А. Фаворов, М. Е. Поснов, М. М. Боголюбов, І. І. Огієнко.

У 1842 році в університеті були створені дві загально університетські кафедри богослов’я: одна для православних студентів, а друга — для студентів-католиків. На православну кафедру був запрошений протоієрей, доктор богослов’я, ординарний професор філософії Київської духовної академії І. М. Скворцов, а на кафедру римо-католицького сповідування — Ю. К. Ходьскевич, магістр богослов’я, який отримав освіту в Динабурзькій і Полоцькій єзуїтських колегіях. На цих кафедрах викладались, відповідно, православні й римо-католицькі доктрини, церковна історія, догматичне богослов’я, моральне богослов’я, церковне право. Відвідування цих лекцій було обов’язковим для всіх студентів університету.

Рада університету з перших років існування навчального закладу на своїх засіданнях неодноразово розглядала питання, пов’язані з викладанням богослов’я. Так, першою програмою курсу, яка обговорювалась у 1835 р., була програма з римо-католицького богослов’я, складена професором Ю. Ходьскевичем.

Подальша історія релігієзнавчої науки в Київському університеті св. Володимира, була тісно пов’язана з процесом набуття академічних ознак, що позначилося на тенденції звільнення від виключно богословської форми та залученні філософсько-раціоналістичної настанови у дослідницьких студіях. У цьому контексті варто звернути увагу на одного із перших дослідників — професора Назарія Антоновича Фаворова, доктора богословських наук, який з 1859 р. обіймав посаду професора богослов’я, логіки та психології в університеті.

Лекції професора Н. Фаворова відзначалися вдалою методикою їх будови; вони надавали можливість студентам без особливих зусиль і напруження засвоїти основні елементи морально-повчальної християнської науки і поряд з цим вчили оригінально мислити. У 1870 р., після 25 років викладання в університеті, професора Фаворова Н. А. було нагороджено орденом св. Володимира 4-го ступеня, призначено пенсію і запропоновано залишитися викладати на кафедрі.

Одним із фундаторів релігієзнавчої думки у Київському університеті був також Михайло Емануїлович Поснов (1873—1931). Після закінчення Духовної Академії у Києві він був обраний приват-доцентом Університету св. Володимира при кафедрі історії церкви.


Михайло Емануїлович Поснов

У своїх наукових пошуках М. Поснов виходив з того, що історія християнської церкви, як навчальна дисципліна, є вивченням минулого у житті церкви, і потребує викладення у хронологічній послідовності та причинному зв’язку. Він підкреслював, що історія християнської церкви є історичною наукою і цим визначається предмет та метод дослідження. Окрім цього професор М. Поснов наголошував, що церковна історія є також наукою богословською, яка входить до системи богослов’я поряд з іншими дисциплінами. При цьому він акцентує увагу на тому, що видання церковної історії полягає в тому, щоб зібрати факти, здобути дані, які характеризують християнську церкву, вивчити критично даний матеріал, відкинувши фальсифіковане, викрити сумнівне, а вже потім викласти весь критично перевірений матеріал. Слід зазначити й те, що професор М. Поснов розглядав взаємодію церковної історії з іншими науками. Так, він акцентував увагу на тому, що політична історія часто є тільки лаштунками перед якими відбуваються церковні події, а політична історія може або позитивно впливати на розвиток релігійної ситуації, або затримати, чи припинити її хід.

Професор Микола Михайлович Боголюбов відомий представник духовно-академічної філософії кінця ХІХ — початку ХХ ст., автор книги «Філософія релігії» яка витримала кілька видань і до сьогодні лишається актуальним джерелом у вивченні методологічних аспектів богословського релігієзнавства. У своїх роботах професор М. Боголюбов пропонує теїстичний варіант вчення про релігію, історично розглядає основні етапи становлення природної релігійної свідомості, показує першість ідеї божественного одкровення в релігійних традиціях.

Величезний внесок у розвиток релігієзнавчих проблем зробив Іван Іванович Огієнко — Митрополит Іларіон (1882-1972) - апологет українського православ’я. У 1903 р. він вступає на медичний, а потім на історико-філологічний факультет університету. Після його закінчення у 1909 р., був залишений в університеті для підготовки до професорської роботи. Після захисту дисертації у 1915 р. його обрали на посаду приват-доцента кафедри мови та літератури. З університету св. Володимира почалося сходження Івана Огієнка до вершин світового визнання, як величної постаті українського народу, видатного вченого, богослова, етнографа, церковного, культурного, державного діяча України. Іван Огієнко зробив переклад Біблії українською мовою, який вважається взірцем не тільки в Україні.


Іван Іванович Огієнко

Після жовтневих подій 1917 р. розвиток богословської науки в Київському університеті практично було припинено. Наступив етап марксистсько-ленінського атеїзму. Наукова робота в галузі войовничої атеїстичної теорії до 1954 р. в університеті, як і в інших учбових і наукових закладах України, не носила систематичного характеру. В 1950 р. викладач університету П. Я. Степанов захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата історичних наук по проблемі богошукацтва і богобудівництва в період столипінської реформи (1908—1912 рр.).

У 1954/1955 навчальному році на філософському факультеті було розпочато читання спецкурсу «Марксизм-ленінізм про релігію», який в 1955/1956 навчальному році був перетворений у нормативний курс для філософського факультету, а з 1956/1957 навчального року введений як нормативний курс для всіх факультетів. Рішенням комісії Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти УРСР курс «Основи наукового атеїзму» з 1957/1958 навчального року введено в учбові плани всіх вузів республіки.

Викладання наукового атеїзму у вищих навчальних закладах України радянського періоду вимагало розробки конкретних методичних проблем, зокрема, створення програм, підручників і навчальних посібників. Саме для організації наукового та методичного центру з опрацювання теоретичних та методичних проблем наукового атеїзму в 1959 р. у Київському університеті було створено кафедру історії і теорії атеїзму.

Першим її завідувачем (з 1959 р. до 1987 р.) був доктор філософських наук, професор Володимир Карлович Танчер, автор більш як 370 друкованих праць, який розробив оригінальну концепцію й програму курсу наукового атеїзму, як марксистського розуміння релігієзнавства, висунув концепцію періодизації протестантизму, а також розробив класифікацію неорелігій. Проф. В. К. Танчер, будучи деканом філософського факультету, виховав і підготував цілу плеяду сучасних українських філософів і релігієзнавців. Його науково-педагогічні заслуги були оцінені почесним званням заслуженого діяча науки і техніки України. В перші роки свого існування на кафедрі також працювали доценти Р. С. Приходько і П. Я. Степанов, ст. викладачі: В. Ю. Бичатін і В. І. Лебідь.

В.К Танчер
Володимир Карлович Танчер

У 1965–1987 рр. на кафедрі працювали: професор, завідувач кафедри В. К. Танчер, доценти І. І. Бражнік, В. Ю. Бичатін, Р. С. Приходько, Ю. А. Калінін, К. Т. Кичко, В. І. Лубський, О. В. Огнєва, В. О. Суярко, Г. Г. Ярмиш, ст. викладач О. Й. Филипович, асистенти В. М. Козленко О. І. Спиридоненко.

З 1987 по 1996 рр. кафедру очолював доктор філософських наук, професор Ю. А. Калінін, автор понад 200 наукових праць, серед яких: перший в Україні підручник «Релігієзнавство» (у співавторстві з Є. А. Харьковщенком – К.,Наукова думка,1994), монографії «Модернізм сучасного православ’я» (К., 1988), «Еволюція форм філософсько-ідеалістичного обґрунтування православ’я» (К., 1989), «Філософська апологія православ’я» (К., 1993). Саме під час його каденції кафедра здобула сучасну назву – кафедра релігієзнавства (1991р.).

Проф. Юрій Анатолійович Калінін своїми науковими дослідженнями встановив на кафедрі релігієзнавства традицію професійного вивчення богослов’я, філософії релігії, релігійної філософії.

Ю.А. Калінін
Юрій Анатолійович Калінін

У 90-х рр. ХХ ст. на кафедрі працювали такі науковці-релігієзнавці: доктори філософських наук, професори Ю. А. Калінін, В. І. Лубський, Л. Г. Конотоп, кандидати філософських наук, доценти В. М. Козленко, І. В. Кондратьєва, О. В. Огнєва, О. І. Предко, О. В. Сарапін, Г. В. Середа, В. О. Суярко, Н. Д. Чухим, Г. Г. Ярмиш, кандидат філософських наук З. Н. Павлун, асистент О. І. Спиридоненко.

З 1996 р.по 2013 р. кафедру очолював доктор філософських наук, професор, академік Академії наук вищої освіти України Володимир Іонович Лубський, автор 270 наукових праць, дослідник релігієзнавчих аспектів проблеми війни і миру; проблем співвідношення релігії й права. Ним вперше в Україні створена наукова школа з ісламознавства та мусульманського права, у межах якої надруковані монографії, навчальні посібники, захищені докторські й кандидатські дисертації. За багаторічну плідну наукову й педагогічну працю професор В. І. Лубський у 2008 р. нагороджений Орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.

В цей час на кафедрі працювали:доктори філософських наук, професори В. І. Лубський, Л. Г. Конотоп, А. М. Колодний, Т. Г. Горбаченко, Л. О. Филипович, О. І. Предко, кандидати філософських наук, доценти В. М. Козленко, І. В. Кондратьєва, О. В. Огнєва, О. В. Сарапін, Г. В. Середа, Г. Ю. Смирнова, В. О. Суярко, Н. Ю. Фатюшина, асистент О. В. Кулакевич.

З 2013 року кафедру очолює доктор філософських наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Євген Анатолійович Харьковщенко, автор 140 науково-методичних праць, зокрема 3 монографії, 7 підручників, розділів у колективних монографіях, авторського підручника “Релігієзнавство”. Відмінник освіти України (2003). Коло наукових інтересів: софіологія, українське православ’я, генеалогічні архіви українських церков. Довгий час працював в центральних органах державної влади, де опікувався гуманітарними питаннями. Нагороджений Орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2004), почесними грамотами Верховної Ради і Кабінету Міністрів України.

Сьогодні на кафедрі працюють 6 докторів наук (Є. А. Харьковщенко, І. В. Кондратьєва, Л. Г. Конотоп, В. І. Лубський, О. І. Предко, З. В. Швед) і 8 кандидатів наук (В. М. Козленко, І. Л. Лещенко, О. С. Пасічник, Є. А. Пілецький, О. В. Сарапін, Г. В. Середа, І. М. Фенно, І. В. Шавріна).

На базі кафедри у 1998 р. було відкрите відділення релігієзнавства. Відтак перед членами кафедри постало важливе завдання – забезпечити навчальний процесс відповідними дисциплінами, курсами. Колектив кафедри провів роботу з підготовки навчальних планів, розробці понад 50 нормативних программ курсів, спецкурсів. Це, зокрема, такі курси як: «Православ’я в Україні» (професор Є. А. Харьковщенко), «Канонічне право» (професор В. І. Лубський.), «Історія письма і священних книг» (професор Т. Г. Горбаченко), «Історія слов’янської та російської релігійної філософії» (професор Л. Г. Конотоп), «Феноменологія релігії», «Філософія релігії» (доцент О. В. Сарапін), «Релігійна етика та аксіологія», «Богослов’я ікони» (доцент І. В. Кондратьєва), «Соціологія релігії» (доцент Г. В. Середа), «Психологія релігії» (професор О. І. Предко), «Географія релігії» (доцент В. М. Козленко), «Теорія та історія релігійного мистецтва» (доцент І. Л. Лещенко), «Методика викладання філософії та релігієзнавства» (доцент З. В. Швед)

На кафедрі релігієзнавча наука представлена не лише як одна зі сфер гуманітарного знання, але й як конфесійно-практичне релігієзнавство. Цьому сприяла розробка науковцями кафедри нових наукових напрямів, серед яких: релігія й проблеми війни і миру (професор В. І. Лубський), релігія й писемна культура (професор Т. Г. Горбаченко), проблема людської суб’єктивності у філософії та релігії (професор Л. Г. Конотоп), софійність київського християнства (професор Є. А. Харьковщенко).

Кафедра здійснює підготовку докторантів та аспірантів, а на факультеті діє Спеціалізована вчена рада по захисту кандидатських і докторських дисертацій із спеціальностей 09.00.11 – релігієзнавство та 09.00.12 – українознавство.

За останні роки кафедра підготувала більше 120 наукових публікацій, підручників, навчальних посібників та навчально-методичних праць, серед яких можна назвати монографії: «Софійність київського християнства» (Харьковщенко Є. А.), «Мусульманське шлюбно-сімейне право: релігієзнавчо-правовий контекст» (Лубський В. І., Горбаченко Т. Г., Лубська М. В.), «Свобода як філософсько-релігієзнавча проблема» (Конотоп Л. Г., Швед З. В.), «Російська традиція філософування кінця ХІХ – початку ХХ ст.: тенденції містики в мистецтві» (Конотоп Л. Г., Лещенко І. Л.), «Свобода як антропологічна цінність у філософії та релігії» (Конотоп Л. Г., Швед З. В.), розділи у колективних монографіях «Генеза філософських студій у Київському університеті» ( Лубський В. І., Горбаченко Т. Г.), «Дисциплінарне релігієзнавство» (Сарапін О. В.), «Філософія та політологія у структурі сучасного соціогуманітарного знання» ( Лубський В. І., Горбаченко Т. Г.); підручники: «Релігієзнавство» (Харьковщенко Є. А.), «Релігієзнавство» (три видання, автори: Лубський В. І., Лубська М. В., Теремко В. І.), «Психологія релігії» (Предко О. І.), «Теоретико-методологічні проблеми релігієзнавства» (Конотоп Л. Г.), «Історія релігій» (три видання, Лубський В. І., Лубська М. В.), «Релігієзнавство» ( Лубський В. І., Горбаченко Т. Г., Лубська М. В., Яковенко А. І.); навчальні посібники: «Російська філософія в антропологічному вимірі» (Конотоп Л. Г., Проценко Е. Б., Швед З. В.), «Соціологія релігії» (Середа Г. В.), «Основи методології та організації наукових досліджень» ( Лубський В. І., Горбаченко Т. Г., Кондратьєва І. В.), «Канонічне право» ( Лубський В. І., Горбаченко Т. Г., Козленко В. М., Лубська М. В.), «Ісламська філософія і теологія» ( Лубський В. І., Горбаченко Т. Г., Козленко В. М.) та ін.

Кафедра активно співпрацює з релігієзнавцями Польщі, Німеччини, Франції, Великрї Британії, США, Казахстану, Грузії, Росії, Білорусії; підтримує творчі зв’язки з науковими центрами і провідними навчальними закладами нашої держави, богословськими колами, співпрацює з відділенням релігієзнавства інституту філософії НАН України, Українською асоціацією релігієзнавців.

Багато відомих науковців-релігієзнавців мають стосунок до кафедри та філософського факультету, серед них: академік НАН України О. С. Онищенко, доктори філософських наук, професори Є. К. Дулуман, А. М. Колодний, В. А. Зоц, Б. О. Лобовик, П. І. Косуха, А. А. Герасимчук, Л. О. Филипович, В. Д. Бондаренко, В. Є. Єленский, О. Н. Саган, П. Ю. Саух, А. С. Глушак, О. В. Шуба, Л. О. Виговський, О. В. Марченко, П. М. Кралюк, О. І. Уткін, І. П. Мозговий, М. М. Стадник, І. В. Богачевська, В. І. Докаш, Г. С. Лозко, М. Ф. Рибачук, І. В. Васильєва, І. М. Ломачинська, М. В. Лубська, П. М. Ямчук, П. Л. Яроцький.

ремонтненский район ростовской области
строительная компания стройремкомпани.